Стосунки прив’язаності (або прихильності), сформовані в перші 3-4 роки життя, відіграють ключову роль у психологічному розвитку та подальшому функціонуванні людини. Немовля має сформувати надійну прив’язаність принаймні з однією людиною, що турбується про неї, для нормального соціального і психічного здоров’я. У разі несприятливих відносин із значущим дорослим у дитини не формується базова довіра до світу, а прихильність стає ненадійною.

Непорушена прихильність – головна умова нормального розвитку індивіда. Нормальна прихильність припускає турботу, ніжність, любов та підтримку у розвитку. Порушена прихильність супроводжується підвищеною тривогою і може проявлятися в таких найтиповіших формах як «задушлива любов» або емоційне відчуження. Для дітей з порушеним типом прихильності властива висока ступінь фрустрації батьками їхньої потреби в піклуванні та захисту. Діти вкрай чутливі до того, хто і як за ними доглядає, але ще більше вони потребують збереження сформованої прихильності. Тривала розлука з матір’ю в ранньому дитинстві супроводжується нестерпною сепараційною тривогою. Реальна втрата матері сприймається дитиною як гостре горе, з типовими для нього фазами – протесту, відчаю і відчуження. Близькі до цього реакції спостерігаються в разі збереження об’єкта прихильності, але втрати його любові. Знехтування, втрата любові (можливо через народження нової дитини або депресії матері), відчуження одного з батьків від іншого й подібні ситуації, всі вони мають як загальний фактор – втрата дитиною батьків, для любові і прихильності.....

Більш детально ознайомитись із методикою "Малюнок пташиного гнізда" можна за посиланням.